Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.11.2025 року у справі №755/5593/24
Постанова ВГСУ від 18.11.2025 року у справі №755/5593/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 755/5593/24

провадження № 51-1856км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 березня 2025 року у кримінальному провадженні № 12023100040000640 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_31у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2024 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 24 березня 2025 року, ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 366 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн з позбавленням права займатися господарською діяльністю з надання публічних послуг з проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна та виготовлення технічної документації на об`єкти нерухомого майна, здійснення діяльності у сфері інжинірингу геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах, безпосереднього проведення інженерних та технічних оглядів житлових та нежитлових приміщень, складання технічних документів, виготовлення та реєстрації документів містобудівного характеру на строк один рік.

Районний суд установив, що ОСОБА_5 вчинив злочин за наступних обставин.

Останній, будучи фізичною особою - підприємцем, основним видом господарської діяльності якого є надання публічних послуг з проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна та виготовлення технічної документації на об`єкти нерухомого майна, здійснення діяльності у сфері інжинірингу геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах, безпосереднє проведення інженерних та технічних оглядів житлових та нежитлових приміщень, складення технічних документів, виготовлення та реєстрація документів містобудівного характеру, тобто виконуючи функції службової особи у розумінні ст. 18 КК, у період квітня - травня 2021 року, точної дати не встановлено, в офісному приміщенні ТЦ «Дарниця» на проспекті Соборності, 2/1 у м. Києві зустрівся з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, яка з метою заволодіння шляхом обману земельними ділянками територіальної громади міста Києва, у тому числі ділянками водного фонду, звернулась до нього з проханням виготовити 60 технічних паспортів на житлові будинки на чітко визначених осіб, із зазначенням адреси, дати побудови будинку та його площі, на що він погодився.

У період з 12 травня по 21 червня 2021 року в офісному приміщенні ТЦ «Дарниця» ОСОБА_5 , залучивши найманих працівників, які не були обізнані з його намірами, у порушення вимог «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2018 № 186), виготовив та видав завідомо підроблені офіційні документи, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення та надають певні права, а саме технічні паспорти: № 97/05/21-11 від 12.05.2021, № 97/05/21-19 від 12.05.2021, № 97/05/21-6 від 12.05.2021, № 97/05/21-9 від 12.05.2021, № 97/05/21-8 від 12.05.2021, № 238/12/21 від 21.05.2021, № 237/12/21 від 21.05.2021, № 111/08/21-1 від 03.08.2021, № 97-05/21-5 від 12.05.2021, № 98\05\21-43 від 16.05.21, № 98\05\21- 47 від 16.05.21, № 236\12\21 від 12.05.2021, № 1310\05\21-09 від 10.05.2021, № 99\06\21-1 від 21.06.2021, № 97\05\21-12 від 12.05.2021, № 99\06\21-1 від 21.06.2021, № 99\06\21-2 від 21.06.2021, № 97\05\21-10 від 12.05.2021, № 97\05\21-1 від 28.05.2021, № 98\05\21-46 від 16.05.2021, № 98\09\21-50 від 16.05.2021, № 98\05\21-49 від 16.05.2021, № 97\05\21-25 від 12.05.2021, № 97\05\21-39 від 12.05.2021, № 97\05\21-22 від 12.05.2021, № 97\05\21-27 від 12.05.2021, № 97\05\21-26 від 12.05.2021, № 97\05\21-38 від 12.05.2021, № 97\05\21-28 від 12.05.2021, № 98\05\21-48 від 16.05.2021, № 97/05/21-2 від 12.05.2021, № 97\05\21-18 від 12.05.2021, № 97\05\21-35 від 12.05.2021, № 98\05\21-51 від 16.05.2021, № 97\05\21-40 від 12.05.2021, № 99\06\21-3 від 21.06.2021, № 98\05\21-44 від 16.05.2021, № 97\05\21-4 від 12.05.2021, № 97\05\21-24 від 12.05.2021, № 97\05\21-34 від 12.05.2021, № 97\05\21-23 від 12.05.2021, № 98\05\21-45 від 16.05.2021, № 97\05\21-16 від 12.05.2021, № 97\05\21-15 від 12.05.2021, № 97\05\21-41 від 12.05.2021, № 97\05\21-42 від 12.05.2021, № 11\08\21-2 від 03.08.2021, № 97\05\21-7 від 12.05.2021, № 97\05\21-29 від 12.05.2021, № 97\05\21-30 від 12.05.2021, № 97\05\21-13 від 12.05.2021, №97\05\21-33 від 12.05.2021, № 97\05\21-32 від 12.05.2021, № 97\05\21-37 від 12.05.2021, № 97\05\21-3 від 12.05.2021, № 97\05\21-36 від 12.05.2021, № 97-05-13 від 12.05.2021, № 208\05\21 від 20.05.2021, № 200\12\21 від 14.05.2021, № 97\05\21-14 від 12.05.2021, № 98\05\21-10 від 12.05.2021, та довідки про технічні показники об`єкта і підтвердження поштової адреси: б\н від 12.05.2021, б\н від 12.05.2021, б\н від 12.05.2021, № 922 від 22.11.2022, №71\01 від 12.05.2021, № 238 від 12.05.2021, № 237 від 12.05.2021, № 141\1 від 03.08.2021, б\н від 12.05.2021, № 434 від 16.05.2021, № 504 від 16.05.2021, № 236 від 12.05.2021, № 26 від 12.05.2021, б\н від 12.05.2021, б\н від 12.05.2-21, № 99-03 від 21.06.2021, № 837 від 21.06.2021, б\н від 12.05.2021, № 97\21-1 від 28.05.2021, № 453 від 16.05.2021, № 583 від 16.05.2021, № 426 від 16.05.2021, № 17 від 12.05.2021, № 97-05-10 від 12.05.2021, № 22 від 12.05.2021, № 19 від 12.05.2021, № 18 від 12.05.2021, № 97\05-11 від 12.05.2021, № 23 від 12.05.2021, № 414 від 16.05.2021, б\н від 12.05.2021, б\н від 12.05.2021, № 97-05-15 від 12.05.2021, № 4777 від 16.05.2021, № 71\02 від 12.05.2021, № 99-01 від 21.06.2021, № 521 від 16.05.2021, б\н від 12.05.2021, № 21 від 12.05.2021, № 97.05-18 від 12.05.21, № 20 від 12.05.2021, № 396 від 16.05.2021, б\н від 12.05.2021, б\н від 12.05.2021, № 71\01 від 12.05.21, № 71\03 від 12.05.2021, № 02\08\21-05 від 03.08.2021, б\н від 12.05.2021, № 25 від 12.05.2021, № 24 від 12.05.2021, б\н від 12.05.2021, № 57-05-19 від 12.05.2021, № 97-05-17 від 12.05.2021, № 97-05-13 від 12.05.2021, б\н від 12.05.2021, № 97-05-13 від 12.05.2021, № 31-19 від 20.05.2021, № 200\12\21 від 14.05.2021, б\н від 12.05.2021, 98-12 від 12.05.2021 на будинки садибного типу, до яких вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ці будинки начебто фактично існують, побудовані на земельних ділянках територіальної громади міста Києва до 1991 року і їм присвоєнні відповідні поштові адреси у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_32, АДРЕСА_19 , які належать: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_13 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_11 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_39 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 .

Тобто, діючи як службова особа склав завідомо неправдиві офіційні документи на ім`я вказаних осіб, які посвідчують конкретні факти, що мають юридичне значення та надають певні права, скріпив їх власним підписом і печаткою фізичної особи - підприємця, та в період з 12 травня по 21 червня 2021 року видав їх невстановленій особі для використання.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувані судові рішення через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність ізвільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК.

На думку захисника, суди обох інстанції залишили поза увагою той факт, що вказане кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_5 в період з 12 травня по 21 червня 2021 року та належить до категорії нетяжких злочинів, а тому відповідно до положень ст. 49 КК на день розгляду справи судом закінчився передбачений законом строк притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин, а тому районний суд повинен був звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.

Стверджує, при перегляді вироку суд апеляційної інстанції розглянувши апеляційну скаргу сторони захисту дійшов помилкового висновку про її необґрунтованість.

Відтак вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання вимог закону та не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції

Захисник та засуджений підтримали вимоги касаційної скарги.

Прокурор підтримала вимоги касаційної скарги частково, вважала необхідним оскаржувані рішення скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі ст. 49 КК.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 та доведеність винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень захисник в касаційній скарзі не оскаржує.

Як убачається з матеріалів провадження, в апеляційній скарзі, доводи якої аналогічні тим, що викладені ним у касаційній скарзі, захисник просив скасувати вирок місцевого суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строку давності.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на нього певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Однак цих вимог суд апеляційної інстанції не дотримався.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Цією нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК , після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, підстави такого звільнення, правила обчислення цих строків, відновлення, зупинення та переривання.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення було вчинено в період з 12 травня по 21 червня 2021 року.

Вчинений ним злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК належить до числа нетяжких, та передбачає максимальне покарання у виді обмеження волі на строк до 3 років, а тому при визначенні строку давності до такого правопорушення застосовується п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.

За правилами ч. 3 ст. 49 КК перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як убачається з матеріалів провадження, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року було затверджено угоду між прокурором і ОСОБА_5 про визнання винуватості, визнано останнього винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 і 3 ст. 358 КК і з застосуванням ст. 70 цього Кодексу засуджено до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік. Згідно з цим вироком вказані кримінальні правопорушення були вчинені ОСОБА_5 у період із жовтня 2021 року по 20 січня 2022 року.

Тобто, давність притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, перервалася вчиненням ОСОБА_5 20 січня 2022 року нового злочину невеликої тяжкості, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК, максимальна санкція за вчинення якого становить до 5 років позбавлення волі.

Отже, колегія суддів частково погоджується з доводами касаційної скарги захисника про те, що трирічний строк притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК сплинув, однак не на час розгляду провадження в суді першої інстанції, а 20 січня 2025 року, до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції у справі 24 березня 2025 року.

В апеляційній скарзі захисника було зазначено вимогу про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, що свідчить про наявність згоди останнього на таке звільнення на підставі вказаної норми закону до того, як обвинувальний вирок щодо нього набрав законної сили.

Отже, на час розгляду апеляційним судом кримінального провадження існували як матеріальні, так і процесуальні підстави для звільнення ОСОБА_5 ОСОБА_53 від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, однак усупереч положенням ст. 49 КК при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції цю норму закону не застосував.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в у кримінальній справі його не було закрито, крім випадків, коли провадження може бути закрито лише за згодою підозрюваного, обвинуваченого, який проти цього заперечував.

Таким чином, під час апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто не застосував відповідні норми права щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_5 пояснив, що як у суді апеляційної інстанції, так і в суді касаційної інстанції не заперечує проти його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.

Відповідно до положень ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Ураховуючи наведене колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу захисника задовольнити частково, оскаржувані вирок та ухвалу скасувати, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 ККзвільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК і закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Керуючись статтями 433 434 436 438 440 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Задовольнити частково касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 .

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 березня 2025 року щодо ОСОБА_5 скасувати.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3